ПОРАДИ батькам
Шановні подружжя! 15 травня в Україні відзначається Міжнародний День сім’ї.
Моя щаслива родина
Сім'я справляє величезний вплив на людину. Ми бачимо, як живуть наші батьки та батьки друзів, і в залежності від того, подобається нам це чи ні, ми хочемо перенести цю модель відносин на свою власну сім'ю.
Рано чи пізно кожен із нас замислюється над питанням: у чому полягає таємниця сімейного щастя? Кожен знаходить свою відповідь залежно від уподобань, вдачі, способу життя. Однак існують родинні цінності, які зрозумілі всім без винятку.
По-перше, у щасливій родині панують взаєморозуміння і взаємоповага. Люди обирають собі супутника чи супутницю життя не тільки за вроду і талант, тут велике значення має спільність поглядів на принципові життєві питання, схожість звичок тощо.
Недарма існує вислів "друга половина": найдорожча людина з тобою завжди нерозлучна. Тож як цією половиною може бути людина, яка не згодна з тобою, не цінує і не поважає твоїх уподобань і захоплень?
Проте слід пам'ятати: не треба вимагати від другої половини повного "розчинення" в тобі. У кожного члена сімейної пари має залишатися власний "простір", свобода дій.
По-друге, існує вислів, що життя вдвох – не соло, а симфонія. Тож не треба перекладати всю відповідальність, зокрема, за розвиток стосунків на супутника. Знаємо багато прикладів (як із життя, так і з книжок та фільмів), коли родина розпадалася через небажання одного партнера порозумітися з іншим, через прагнення нав'язати свою лінію поведінки, мовляв, я поводжуся, як хочу, а ти пристосовуйся. Не хочеш?! Ну то прощавай! Ця тактика безперспективна й ні до чого, крім розлучення, не призводить. Тільки в "симфонії", коли задля коханої людини йдеш на поступки, а вона, у свою чергу, робить все для тебе, можливе родинне щастя.
Що ж зробити для того, щоб сім'я стала щасливою? Щоб виникло більше довіри і розуміння?
Почніть спілкуватися. Нехай по 30-40 хвилин в день, нехай навіть по 20 хвилин, але саме спілкуватися. Спробуйте не говорити про справи сусідів, родичів чи знайомих, перестаньте згадувати один одному образу 10, а то і 20-річної давності. Просто зупиніться і згадайте щось цікаве та добре, що у вас було, а потім озвучте це вголос. Розкажіть один одному, що вам подобається, про що ви мрієте, або, що ви хочете реалізувати найближчим часом.
Любіть своїх близьких. Приділяйте більше часу тим, кого любите, і ви частіше будете відчувати себе щасливими.
Намагайтеся підбадьорювати один одного. Підтримка і підбадьорення через позитивне ставлення не тільки створить приємну атмосферу в домі, але й повніше розкриє потенціал кожного члена подружжя.
Спробуйте стати щасливими! Постежте за собою, від чого у вас з’являється гарний настрій, чому ви радієте, і прямуйте до цього.
Сімейне щастя дуже важливе для людини, бо сім'я – це її власний маленький світ. Коли щось негаразд у відносинах з близькими, це накладає відбиток на всі інші сфери життя. Лев Толстой починає свій роман «Анна Кареніна» фразою, що стала крилатою, - «Все счастливые семьи похожи друг на друга, каждая несчастливая семья несчастлива по-своему». Та це не означає, що існує якийсь шаблон щасливих сімейних відносин. Єдине, що об'єднує всі щасливі сім'ї - це розуміння, повага та підтримка між її членами. І саме в цьому, мабуть, універсальний рецепт сімейного щастя для всіх!
Першi шкiльнi невдачi: причини та шляхи подолання
Кожна, навiть мaленька людина, неповторна, у неї свiй внутрiшнiй свiт, свої iнтереси, свої можливостi та здiбностi. Головне завдання батькiв - разом iз педагогом органiзувати навчання таким чином, щоб дитина iз задоволенням вiдвiдувала школу, пiзнавала навколишнiй свiт i, звичайно, добре навчалася.
Однак слiд звернути увагу на тi моменти, якi допоможуть пiдтримати iнтерес до навчання:
- По-перше, вступ до школи має передбачати роботу з пiдготовки дитини до навчання у школi. Очiкування батькiв стосовно успiхiв дитини в школi можуть не виправдатися, якщо вони при її пiдготовтленостi до школи не врахували всiх аспектiв цiєї готовностi.
- По-друге, батьки забов'язанi мати вiру у свою дитину. Це не означає, що діти готові до самостiйностi. Звичайно ж, не можна очiкувати вiд дитини, щоб вона одразу ж робила так добре, як вам потрібно. Основне, на що повиннi нацiлювати увагу батьки - це виховання в дитинi вiдчуття вiдповiдальностi за те, що вона робить. Наявнiсть таких почуттів є запорукою успiхiв у навчаннi. Спочатку дiї дитини незграбнi й неспритнi, отриманий результат ще далекий вiд бажаного. Проте дiї дитини заслуговують на схвалення: «Ти все правильно робиш, просто ось так буде ще краще. Спробуй ще раз» i т.д. Також необхiдно пояснити дитинi, наскiльки важливо доводити розпочату справу до кiнця на практицi. Наведiть приклади. Не намагайтеся змусити дитину робити те, що вона не доробила, не кричiть, не погрожуйте. Спробуйте мирно i довiрливо поговорити: «Ти стомився, я розумiю. Трохи вiдпочинь i продовжуй», «Хочеш подивитися мультфiльм, подивись, але потiм обов'язково треба продовжити» i т.д.
- По-третє, необхiдно проводити всiєю сiм'єю час разом. Уже доведено, що багато проблем зникають, коли дiти проводять iз батьками багато особистого часу. Часто помилково батькам здається, що оскiльки дитина ще мала, нiчого важливого вона сказати не може, отже, не слiд втрачати часу. Спробуйте привчити себе уважно вислуховувати дитину. Нехай вона обговорює з вами yci проблеми, що виникли в школi. Причому, якщо дитина дiлиться тим, що на даний момент її найбiльш хвилює, не лайте її за якiсь помилки чи прорахунки. Спробуйте вiдреагувати так, щоб зорiєнтувати її, як поводитися в майбутньому. Таким чином, ви покажете свою зацiкавленiсть в успiхах дитини та вiру в її здiбностi. Це для дитини кращий стимул.
Треба врахувати, що при вступi до школи в дiтей можуть виникнути страхи, причини яких бувають рiзними, але вони можуть бути причиною невдач дитини.
Оволодiння знаннями й умiннями вiдбувається лише в наслiдок власної навчально-пiзнавальної дiяльностi учнiв, яка має бути певним чином органiзована. Необхiдно крок за кроком привчати кожного учня до такого застосування набутих знань, умiнь та навичок на практицi, яке вимагає виявлення бiльшоi самостiйностi, iнiцiативи, наполегливостi, бiльших зусиль для подолання труднощiв.
Нижче наведенi деякi поради батькам молодших школярiв, що пропонуються психологами i педагогами.
- Вранцi пiднiмайте дитину спокiйно, з усмiшкою та лагiдним словом. Не згадуйте вчорашнiх прорахункiв, особливо незначних, не вживайте образливих слiв.
- Не пiдганяйте, розраховуйте час — це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирiшили — дитина в цьому не винна.
- Вiдправляючи дитину до школи, побажайте їй успiхiв, скажiть кiлька лагiдних слiв, без застережень: «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було зауважень!» тощо.
- Забудьте вираз: «Чи був ти чемним?». Зустрiчайте дитину спокiйно, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко пiсля напруженого робочого дня). Коли дитина збуджена i хоче з вами чимось подiлитись, не вiдмовляйте їй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.
- Якщо дитина замкнута, її щось турбує, не наполягайте на поясненнi її стану, нехай заспокоїться, тодi вона все сама розкаже.
- Зауваження вихователя вислуховуйте не в присутностi дитини.
Вислухавши, не поспiшайте влаштовувати сварку. Говорiть з дитиною спокiйно.
- У спiлкуваннi з дитиною не вживайте умовних речень: «Якщо ти будеш добре поводитися, то...».
- Впродовж дня знайдiть пiвгодини для спiлкування з дитиною. В цей час найважливiшими повиннi бути справи дитини, її бiль, її радощi.
- У сiм'ї повинна бути єдина тактика спiлкування всiх дорослих iз дитиною. Bci розбiжностi щодо виховання дитини узгоджуйте без неї. Коли щось не вдається, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде прочитати лiтературу для батькiв, там ви знайдете багато корисного.
- Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує.
- Навiть дiти 7-8 рокiв люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагiднi слова. Не лiнуйтеся зробити це для них. Це їx заспокоїть, знiме напруження, допоможе спокiйно заснути, вiдпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємнi речi, про роботу. Завтра новий день, дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повиннi батьки своїм добрим ставленням,лагідним словом.
Нікому ще не вдавалося вирости,
не зробивши при цьому помилок. Альфред Адлер
Кожні батьки рано чи пізно стикаються з питанням: потрібно карати дитину чи дати можливість жити і розвиватися так, як їй хочеться, тобто діяти залежно від настрою, бажань і потреб свого віку. Сучасне виховання пропонує дитині максимальну свободу, дає їй можливість творчо розвиватися і шукати себе. А що, якщо вона буде розвивати в собі не ті якості, які здаються нам позитивними? Надати дитині свободу або все-таки виховувати, застосовуючи, в тому числі, і систему покарань?
Спочатку з'ясуйте для себе - чого ви домагаєтесь покаранням.
ЩО СТОСУЄТЬСЯ дитини,ТО НАЙЧАСТІШЕ БАТЬКІВСЬКЕ ПОКАРАННЯ БУВАЄ ТАКИМ:
1. ФІЗИЧНЕ ПОКАРАННЯ
Горезвісні потиличники, ляпаси і прочуханки, ремінь та удари... До фізичних покарань можна віднести стояння на горосі й інші примусові заходи, які змушують дитину страждати фізично.Невидимі, психологічні наслідки такого покарання негативно впливають на становлення особистості дитини. По-перше, можна «зламати» волю дитини, зробити її нездатною приймати самостійні рішення, радіти життю, мати незалежну позицію, робити свою справу, творити, реалізовувати власний потенціал. По-друге, результат може бути прямо протилежним. Наприклад: дитину довго, до підліткового віку, карали фізично. Ставши фізично сильним підлітком, вона починає діяти тим самим способом, яким впливали на неї: б'є однолітків, молодших за неї дітей.
2. ПСИХОЛОГІЧНЕ ПОКАРАННЯ -МАЄ ВИГЛЯД ТИСКУ
Це може бути жорстка критика, негативні порівняння, ігнорування, ізоляція дитини,негативна оцінка її особистості, постійний осуд, маніпулювання дитиною і її бажаннями. Це види психологічного впливу на маленьку людину, в результаті якого страждає її психіка.
3. МАТЕРІАЛЬНЕ, АБО ЕКОНОМІЧНЕ, ПОКАРАННЯ ЯВЛЯЄ СОБОЮ ПОЗБАВЛЕННЯ ДИТИНИ ЯКИХОСЬ БЛАГ
Будь то комп'ютер, телефон, давно обіцяний велосипед, кишенькові гроші, солодощі та інші матеріальні блага, за відсутності яких дитина відчуває негативні емоції.
4. ДУШЕВНЕ ПОКАРАННЯ ДИТИНИ Б'Є ПО НАЙБОЛЮЧІШОМУ
Мабуть, це найважчий і найжорстокіший вид батьківського покарання. І він може призвести до страшних наслідків у розвитку особистості. Коли власну дитину карають відсутністю любові до неї, в ній, самі того не розуміючи, батьки ростять нещасну людину, яка буде думати, що любов потрібно і можна заслуговувати, купувати і продавати, а також з її допомогою можна маніпулювати іншими. Позбавлення любові означає самотність,беззахисність, викликає страх і жах у душі маленької людини.
ЧОМУ ДІТИ НЕ СЛУХАЮТЬСЯ?
Для того щоб зрозуміти, що можна, а що ні, дитині необхідно спробувати на міцність оточуючі її межі, зокрема межі батьківського авторитету і терпіння (адже саме мама і тато встановлюють перші в житті малюка правила). Тому дитячий непослух нерідко буває викликаний бажанням дізнатися: «А що зміниться в світі, якщо я зроблю те або це?» або «Я знаю, що так чинити не можна, але, можливо, якщо дуже хочеться, то можна?».
ЩОБ ВПЛИВАТИ НА ДИТИНУ І НА ЇЇ ПОВЕДІНКУ, БАТЬКАМ ВАРТО ЗАСТОСОВУВАТИ
ЛОЯЛЬНІ МЕТОДИ
ТРИ СПОСОБИ ЛОЯЛЬНОГО ВПЛИВУ НА ДИТИНУ
1. ПОЗБАВЛЕННЯ ЗАДОВОЛЕННЯ
Один із найбільш лояльних методів впливу на дитину - це позбавлення задоволення. Наприклад, якщо малюк дозволяє собі вдарити маму, перебуваючи у неї на руках, то робить він це для того, щоб з'ясу-
вати, можна чи ні. Отримавши черговий удар від дитини, мама має поставити дитину на підлогу і строго сказати — «Не можна», щоб дитина зрозуміла, що якщо ще раз вдарить маму, то буде позбавлена задоволення — знаходитися в її обіймах.
Караючи малюка, будьте об'єктивні, стежте за тим, щоб покарання було пропорційним провині дитини.
2. БРАК УВАГИ
Будь-яка дитина важко переносить, коли батьки ігнорують її, позбавляючи уваги і батьківської ласки, тому застосовувати ці методи потрібно дуже обережно. Наприклад, якщо ваш малюк влаштував істерику - залиште його одного в кімнаті і припиніть з ним розмовляти, поки він не заспокоїться. Залишити дитину одну можна тоді, коли нею був здійснений якийсь поганий вчинок. Покажіть дитині, що ви гніваєтесь на неї, але це покарання не має тривати довго! Поговоріть із дитиною, розкажіть, що саме вас засмутило в її поведінці, скажіть, що більше не будете сердитися на малюка, якщо він більше не буде так чинити.
Пам'ятайте, батькам не можна позбавляти дитину уваги надовго, дитина може затаїти образу на батьків.
3. ТИМЧАСОВИЙ АРЕШТ
За вчинений проступок посадіть дитину на стілець, розміщений у кутку кімнати, не дозволяйте малюку вставати зі стільця протягом 5-ти хвилин, залиште його наодинці.
Пам'ятайте, що покарання не має тривати довго, 5-ти хвилин буде достатньо для того, щоб дитина заспокоїлася і задумалася про свою поведінку і причини, через які їй довелося понести покарання.
Дітей карати не можна! Якщо дитина робить щось неправильне, потрібно пояснити їй, чому так не можна робити, і показати, як правильно чинити в такій ситуації. Дитина має розуміти, що погано робити, а що добре. Пояснення і особистий приклад - кращий спосіб донести це до неї.
«Наша молодь любить розкіш, погано вихована, насміхається над начальством, не поважає людей похилого віку. Наші нинішні діти стали тиранами; вони не встають, коли до кімнати входить літня людина, вони завжди суперечать своїм батькам»
(Сократ, 400 р. до н.е.)
У наших дітей з певного віку з’являється своє особисте життя, в яке не завжди можна заглянути як у відкриту книгу. І далеко не завжди вони готові ділитися з дорослими своїми думками. З віком обсяг внутрішнього, прихованого життя зростаючої дитини збільшується, і їй буває складно підібрати сло-
ва, щоб описати все те, що відбувається у неї в душі. Недосвідчене ніжне серце підлітка дуже вразливе, а потрібного досвіду, слів, щоб звернутися за допомогою, на жаль, не знаходиться... Тому батькам так важливо бути уважними і вчасно побачити ознаки емоційного неблагополучия своєї дитини.
Для підлітка в силу вікових особливостей кризовою може стати будь-яка ситуація, яку особисто він переживає як нездійсненну. Дорослі можуть не оцінити всієї серйозності переживань своєї дитини і не надати вчасно необхідної емоційної підтримки, що породжує у дитини відчуття нерозуміння і само- тності і може призвести до спроб вирішити свою проблему різними неконструктивними способами.
ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ:
• Батьківська тривога — це абсолютно нормально.
• Не потрібно думати, що можна вберегти свою дитину від усього. І навіть якщо дитина зробила щось не так, не можна «відмовлятися» від неї. Хто сказав, що діти в усьому повинні виправдовувати батьківські очікування?
• Прийміть той факт, що криза неминуча.
• Вона - логічне завершення дитинства і перехід у доросле життя.
• Обійти кризу не вдасться, важливо допомогти підлітку пройти її з найменшими втратами.
• У цей період дитині дуже важливо, щоб вона визначилася з соціальними зв’язками, але при
цьому у неї завжди залишалося відчуття дому як того безпечного місця, куди вона може повернутися в будь-який момент.
• Не можна прожити життя за своїх дітей.
• Їм потрібно навчитися існувати самостійно в дорослому світі, переживати неприємності і мати можливість отримати досвід, у тому числі і негативний, а тому й відповідати за наслідки відносин, які можуть бути болісними і конфліктними.
• Підтримуйте свою дитину, допоможіть їй набути впевненості в собі.
• Ставтеся до підлітка і його світу з повагою.
• Будьте поруч.
• Виявляйте підтримку, але тільки тоді, коли вас попросять.
• Установіть правила поведінки.
• Вони повинні бути незмінними. Перевірте, чи розуміє ваша дитина природні обмеження, наприклад, час сну, час повернення з прогулянки, виконання домашніх завдань.
• Встановіть теплі, дружні стосунки.
• Будьте готові до чесних і щирих розмов.
• Але самі не вимагайте їх.
• Підтримуйте традицію спільних сімейних занять
• (Спорт, кіно, театри, подорожі).
• Самі розвивайтеся.
• Освоюйте новівиди діяльності.
• Пам’ятайте, що дитина любить вас.
Але зараз вона повинна відокремитися і завоювати власний авторитет.
Головне завдання батьків — не тиснути своїм авторитетом і досвідом, а навчитися розмовляти з підліткомна рівних позиціях, як із дорослим.